ТУРКІН ІГОР БОРИСОВИЧ  (1961 р.н.)

Завідуючий кафедрою
Доктор технічних наук, професор
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

З 1978 р. до 1984 р. навчався в Харківському авіаційному інституті ім. М. Є. Жуковського, який закінчив з кваліфікацією інженера-електромеханіка за фахом авіаприладобудування.

Дисертацію на здобуття вченого ступеню кандидата технічних наук захистив в 1994, на здобуття звання доктора технічних наук за темою “Теоретичні та експериментальні основи створення засобів, моделей і методів для випробувань сонячних енергоустановок космічних апаратів” з спеціальності “Двигуни та енергоустановки літальних апаратів” – в 2003 р. Вчене звання доцента отримав в 2002 р, професора в 2008р.

З 1988 р. до сьогодення працював та навчався в Харківському авіаційному інституті:

–    1988 р. – 1991 р.  – молодший науковий співробітник;

–   1991 р. – 1994 р. навчався в очній аспірантурі;

–   1994 р. – 1999 р.  – старший науковий співробітник;

–   1999 р. – 2002 р. – докторант очного відділення, за сумісництвом – доцент кафедри програмного забезпечення  комп’ютерних систем;

–   2002 р. – 2004 р.  – провідний науковий співробітник;

–   2004 р. – 2006 р.  – професор кафедри програмного забезпечення комп’ютерних систем;

–   з 2006 р. – завідувач кафедри інженерії програмного забезпечення.

 

Починаючи з 1988 р. був відповідальним виконавцем та науковим керівником 32 науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт, що виконувались за замовленням провідних вітчизнянних підприємств аерокосмічної галузі. Має 87 наукових та учбово-методичних публікацій, одне авторське свідоцтво. Викладає дисципліни “Проектування систем реального часу”, „Проектування програмного забезпечення спеціалізованих  автоматизованих систем”,  „Основи програмної інженерії”, «Основи патентознавства та авторького права».

Перелік дисциплін:

Вступ до спеціальності

Студентам викладаються нормативні засади щодо організації вищої освіти в Україні та загальні основи інженерії програмного забезпечення як систематизованого, регламентованого та квантіфіціруємого підходу до вирішення задач розробки, експлуатації та утилізації програмного забезпечення.

Проектування систем реального часу

Метою навчання є надання знаннь та практичних навичок в галузі проектування, розробки та використання програмного забезпення систем реального часу, таких як: системи автоматизованого управлення технологічними процесами, вбудовані системи, а також познайомити студентів з особливостями розробки ПЗ для них з урахуванням підвищених вимог до надійності, ефективності, прогнозуємості. Основними темами курсу є наступні.

1.      Операційні системи реального часу. Організація вводу-виводу. Визначення ОСРЧ. Вимоги, що застосуються до ОС для забезпечення їхньої передбачуваності. Стандарти на ОСРЧ. Типи архітектур ОСРЧ: монолітний, модульний, на основі об’єктів мікроядер.  Огляд ОСРЧ: QNX, системи на основі Windows NT, Windows CE і Linux. Архітектура систем. Диспетчеризація процесів: життєвий цикл процесу, стан процесу,  символьні імена процесів, таймери, оброблювачі переривань.

2.      Синхронізація і взаємодія процесів в операційних системах.  Семафори, події, поштові скриньки, черга задач.  Зв’язок між процесами за допомогою повідомлень, проксі, сигналів, семафорів. Планування задач: види ресурсів, типи взаємодії процесів, пріоритети, стратегії планування, переривання. Служба часу в ОС Windows: вимір часу за допомогою Windows API, таймери Windows API, мультімедійний таймер. Шаблони проектування систем реального часу: архітектура, управління ресурсами, шаблони для забезпечення надійности та функціональної безпеки.

3.      Програмні засоби систем супервізорного управління та збору даних (SCADA -Supervisory Control And Data Acquisition). Історична довідка Область застосування. Архітектура SCADA-систем та їхніх компонентів:  пакет представлення параметрів технологічних процесів на графічних мнемосхемах; підсистема архівації даних; підсистема виявлення, фільтрації, відображення й архівації аварійних і інших подій, зв’язаних з контрольованим технологічним процесом, станом технічних засобів, а також діями оперативного персоналу; адаптація стандартних програмних компонентів SCADA-систем до задач користувачів  засобами убудованого редактора сценарних процедур; методи забезпечення надійності SCADA систем.

4.      Використання СОМ-технологій в SCADA-системах.  Базова архітектура технології OPC. Технологія СОМ. Інтерфейси. Компоненти OPC. Об’єкти  OPC: сервер, група і тег. Інтерфейси: обов’язкові і необов’язкові. Адресний простір і конфігурація OPC-сервера Побудова розподілених систем з використанням DCOM-технології. Потоки та многозадачність.

Проектування виробничих експертних систем

Основна метою дисципліни є ознайомлення студентів із сучасними проблемами інтелектуалізації систем, методами придбання й обробки знань у комп’ютеризованих системах керування. Основними темами курсу є наступні.

1.      Динамічні експертні системи. Використання інтелектуальних методів як новий етап розвитку комп’ютеризованих систем обробки інформації та керування. Аналіз недоліків традиційних систем обробки інформації та керування. Нова інформаційна технологія та її  особливості. Мета й задачі курсу. Задачі та проблеми інтелектуалізації систем обробки інформації і керування. Поняття творчої задачі й штучного інтелекту. Загальна характеристика і сфери застосування інтелектуальних систем. Експертна система як приклад типової інтелектуальної системи. Узагальнена структура  експертної системи. Призначення й основні функції підсистем експертної системи. Типи знань в експертній системі, їхня характеристика. Динамічні експертні системи. Загальна характеристика й основні особливості динамічних експертних систем.

2.      Поняття бази знань. Методи надбання знань, подання знань. Методи надбання знань. Декларативні й процедурні знання. Надбання і формалізація знань за допомогою семантичних мереж. Типи об’єктів семантичної мережі. Фундаментальні типи зв’язків між об’єктами. Надбання і формалізація знань на основі фреймів. Поняття приєднаної процедури. Подання знань за допомогою правил продукції. Основні визначення – консеквент, анитецедент, ядро правила продукцій. Особливості подання знань у формі правил продукції. Поняття інтерпретатора  правил продукції. Опис знань у формі правил продукції на основі мереж Петрі. Модифікація мереж Петрі для опису правил продукції у просторово-тимчасовій області. Поняття надлишкового абстрактного графа (НАГ). Висновки виводу на знаннях в експертних системах. Поняття продукційної системи і стратегії керування нею. Види стратегій керування продукційною системою. Графічна інтерпретація керування продукційною системою на основі НАГ. Пряма стратегія виводу на знаннях (ВНЗ) і її зображення в просторово-тимчасовій області за допомогою НАГ. Зворотна стратегія ВНЗ і особливості її реалізації. Порівняльний аналіз прямої та зворотної стратегії ВНЗ. Бази знань. Поняття бази знань (БЗ) інтелектуальної системи. Стан проблеми БЗ. Неповнота, суперечливість, некоректність, надмірність БЗ. Непарність знань. Поняття непарної безлічі. Джерело нечіткості знань у БЗ інтелектуальних систем. Метод Кріса-Нейлора й умови його застосування. Надбання знань в інтелектуальних системах. Джерела надбання знань. Етапи витягу експертних знань і формування моделі проблемної області. Методи витягу знань з експертних і текстових джерел.  Побудова пояснень в експертних системах. Види пояснень. Форми представлення пояснень і методи їхнього формування. Вимоги користувачів до підсистеми пояснень експертної системи.